Закон України про енергетичну ефективність будівель
Закон України про енергетичну ефективність будівель
Оригінальній текст закону, що регламентує діяльність у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

Окремі положення ЗУ «Про енергетичну ефективність будівель»

Витяг з Закону України

«Про енергетичну ефективність будівель»

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

  1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель, з метою підвищення рівня енергетичної ефективності будівель з урахуванням місцевих кліматичних умов та забезпечення належних умов для проживання та/або життєдіяльності людей у таких будівлях.

 

Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель

  1. Державна політика у сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель базується на таких засадах:
    1. забезпечення належного рівня енергетичної ефективності будівель відповідно до технічних регламентів, національних стандартів, норм і правил;
    2. стимулювання зменшення споживання енергії у будівлях;
    3. забезпечення скорочення викидів парникових газів у атмосферу;
    4. створення умов для залучення інвестицій з метою здійснення заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель;
    5. забезпечення термомодернізації будівель, стимулювання використання відновлюваних джерел енергії;
    6. розроблення та реалізація національного плану щодо збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії.

 

Стаття 6. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель

  1. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.
  2. Мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель розраховуються за методикою, передбаченою частиною першою статті 5 цього Закону, з урахуванням вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій та вимог до енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) будівель відповідно до економічно доцільного рівня та диференціюються залежно від функціонального призначення будівель, висотності будівель, виду будівельних робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт).
  3. Вимоги до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) і їх налаштування встановлюються технічними регламентами і нормативними документами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, та переглядаються не менш як один раз на п’ять років.
    У разі якщо зміна показника вимог до теплотехнічних характеристик огороджувальних конструкцій, енергетичної ефективності інженерних систем (у тому числі обладнання) будівель має наслідком зміну мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель, що становить величину, більшу за різницю між класами енергетичної ефективності будівлі, мінімальні вимоги до енергетичної ефективності будівель підлягають перегляду.
  4. Економічно доцільний рівень енергетичної ефективності будівель розраховується відповідно до методики визначення економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівлі, розробленої з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу, Енергетичного Співтовариства, гармонізованих європейських стандартів у сфері енергетичної ефективності будівель та затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.
  5. Звіт про вихідні дані, що використовувалися для розрахунку економічно доцільного рівня енергетичної ефективності будівель, та результати таких розрахунків з відповідними поясненнями подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, для інформування до Секретаріату Енергетичного Співтовариства не пізніше ніж через шість місяців після встановлення та/або перегляду мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівель.
    Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва, забезпечує оприлюднення звіту на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за десять днів до дня його подання до Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
  6. Клас енергетичної ефективності будівель, що приймаються в експлуатацію, має бути не нижчим за чинні на дату початку виконання будівельних робіт мінімальні вимоги з енергетичної ефективності (крім випадків прийняття в експлуатацію будівель, зазначених у частині другій статті 2 цього Закону).
  7. Налаштування інженерних систем (у тому числі обладнання) об’єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється до прийняття в експлуатацію таких об’єктів.

 

Стаття 7. Сертифікація енергетичної ефективності

  1. Сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою для:
    1. об’єктів будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту), що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, що визначаються відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
    2. будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади;
    3. будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель);
    4. будівель, в яких здійснюється термомодернізація, на яку надається державна підтримка та яка має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі.
      Сертифікація енергетичної ефективності об’єктів будівництва здійснюється на замовлення та за рахунок замовника.
      У разі укладення договорів купівлі-продажу, найму (оренди) будівлі, житлового або нежитлового приміщення будівлі продавець або наймодавець (орендодавець) на вимогу потенційного покупця або наймача (орендаря) має надати інформацію про енергетичний сертифікат будівлі (у разі якщо сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою та/або проведеною) або повідомити про відсутність такого сертифіката.
  1. Сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється на договірних засадах за домовленістю сторін на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будівлі, для багатоквартирного будинку — на замовлення та за рахунок власника (співвласників) будинку, житлово-будівельного кооперативу, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини першої цієї статті).
  2. Сертифікація енергетичної ефективності будівель, що не підлягають обов’язковій сертифікації, здійснюється за рішенням власника (співвласників).
  3. У разі надання державної підтримки для термомодернізації будівель, що має наслідком досягнення класу енергетичної ефективності будівлі не нижче мінімальних вимог до енергетичної ефективності будівлі, сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється після завершення термомодернізації (крім випадків, якщо така термомодернізація здійснюється шляхом реконструкції або капітального ремонту) за рахунок коштів державної підтримки.
    У разі якщо термомодернізація здійснюється за рахунок коштів державної підтримки шляхом реконструкції або капітального ремонту, сертифікація енергетичної ефективності будівлі здійснюється під час розроблення проектної документації на будівництво.
  4. Сертифікація енергетичної ефективності будівель державної власності з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, які часто відвідують громадяни і у всіх приміщеннях яких розташовані органи державної влади, здійснюється на договірних засадах на замовлення таких органів.
    Сертифікація енергетичної ефективності будівель з опалюваною площею понад 250 квадратних метрів, у всіх приміщеннях яких розташовані органи місцевого самоврядування (у разі здійснення ними термомодернізації таких будівель), здійснюється на договірних засадах та за рахунок замовника термомодернізації.
  5. Сертифікація енергетичної ефективності здійснюється енергоаудитором, який є незалежним, не має конфлікту інтересів та прямо чи опосередковано не заінтересований у результаті сертифікації.
  6. За результатами сертифікації енергетичної ефективності складається енергетичний сертифікат.
    Витяг з енергетичного сертифіката будівлі, що містить інформацію про клас та інші показники енергетичної ефективності будівлі, розміщується у доступному для ознайомлення громадян місці у будівлі, яку часто відвідують громадяни та сертифікація енергетичної ефективності якої є обов’язковою відповідно до цього Закону.
    Вимоги до форми та змісту витягу з енергетичного сертифіката, який розміщується у доступному для ознайомлення громадян місці, встановлюються в порядку проведення сертифікації енергетичної ефективності, передбаченому частиною восьмою цієї статті.
    Будівлі, які часто відвідують громадяни, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
    Енергетичні сертифікати бюджетних установ розміщуються також на їх офіційних веб-сайтах (за наявності сайту) у разі, якщо сертифікація енергетичної ефективності такої будівлі є обов’язковою відповідно до цього Закону.

 

Стаття 12. Основні заходи із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель

  1. Стимулювання та сприяння підвищенню рівня енергетичної ефективності будівель може забезпечуватися шляхом:
    1. здійснення обстеження інженерних систем та запровадження незалежного моніторингу звітів про результати таких обстежень;
    2. здійснення сертифікації енергетичної ефективності та запровадження незалежного моніторингу енергетичних сертифікатів.
  1. Енергетична ефективність будівель може забезпечуватися шляхом:
    1. підвищення теплотехнічних показників огороджувальних конструкцій будівель;
    2. встановлення засобів обліку (в тому числі засобів диференційного (погодинного) обліку споживання електричної енергії) та регулювання споживання енергетичних ресурсів;
    3. впровадження автоматизованих систем моніторингу і управління інженерними системами;
    4. підвищення енергетичної ефективності інженерних систем будівлі;
    5. використання відновлюваних та/або альтернативних джерел енергії та/або видів палива (з використанням інженерних систем будівлі);
    6. застосування систем акумуляційного електронагріву в години мінімального навантаження електричної мережі;
    7. здійснення інших заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель.
  1. Термомодернізація будівель здійснюється без розроблення проектної документації, отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, та прийняття такого об’єкта в експлуатацію при виконанні робіт із:
    1. існуючими заповненнями віконних, балконних та дверних блоків або інженерними системами (крім робіт з реконструкції або капітального ремонту інженерних систем);
    2. огороджувальними конструкціями об’єктів із незначними наслідками (СС1);
    3. заміни покриття покрівель будівель, які не передбачають втручання в огороджувальні та/або несучо-огороджувальні конструкції;
    4. приєднання та підключення індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків до інженерних мереж.
  1. Виконання зазначених у частині третій цієї статті будівельних робіт повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, зокрема будівельних норм, стандартів.
    Розроблення проектної документації на виконання робіт із термомодернізації будівель, не передбачених частиною третьою цієї статті, здійснюється лише в обсязі проектних рішень, необхідних для виконання таких робіт, та здійснюється у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.
    Термомодернізація будівель не потребує отримання технічних умов на підключення до теплових мереж (крім випадків збільшення теплового навантаження або теплової потужності інженерних систем будівлі).
    Замовник термомодернізації письмово повідомляє постачальника енергії та/або води протягом одного місяця після початку робіт з термомодернізації про орієнтовний обсяг скорочення споживання енергії та/або води, зменшення теплового навантаження за видами споживання та зміну температурного графіка системи опалення будівлі, що виникнуть після виконання робіт з термомодернізації.
  2. Під час вибору джерел енергопостачання об’єкта будівництва пріоритет надається таким високоефективним альтернативним джерелам енергопостачання:
    1. системи децентралізованого теплопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії;
    2. когенераційні установки;
    3. системи централізованого теплопостачання та холодопостачання з використанням відновлюваних джерел енергії;
    4. теплові насоси.

 

Стаття 15. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії

  1. Для поступового підвищення енергетичної ефективності будівель Кабінетом Міністрів України затверджується національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, який надається для інформування Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
  2. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії розробляється з урахуванням вимог актів законодавства Європейського Союзу та Енергетичного Співтовариства.
  3. Національний план збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії переглядається кожні п’ять років.
  4. Складовою частиною національного плану збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії є перелік наявних та, за необхідності, запланованих заходів із збільшення кількості будівель з близьким до нульового рівнем споживання енергії, включаючи ті, що потребують фінансування.

Стаття 16. Фінансування заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель

  1. Фінансування заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель здійснюється за рахунок власника (співвласників) будівель, коштів державного і місцевих бюджетів, інших не заборонених законом джерел, а також на засадах державно-приватного партнерства або енергосервісу.
  2. Державна підтримка заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель може здійснюватися шляхом:
    1. бюджетних інвестиційних асигнувань;
    2. здешевлення кредитів на здійснення заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель (відшкодування відсотків за кредитами та/або частини суми кредиту);
    3. відшкодування частини вартості заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель;
    4. пільгового кредитування;
    5. надання державних та місцевих гарантій за кредитами;
    6. провадження стимулюючого тарифо- та ціноутворення на комунальні послуги та енергію;
    7. здійснення державно-приватного партнерства;
    8. запровадження механізмів стимулювання одержувачів соціальної допомоги, субсидій на оплату житлово-комунальних послуг до здійснення заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель;
    9. інших форм фінансування, передбачених законодавством.
  1. Для надання державної підтримки заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель можуть утворюватися фінансові установи, що діють відповідно до законодавства.
  2. Державна підтримка термомодернізації будівель надається відповідно до законодавства та виключно за умов:
    1. наявності енергетичного сертифіката будівлі (у разі якщо сертифікація енергетичної ефективності є обов’язковою відповідно до цього Закону);
    2. підвищення показників енергетичної ефективності будівель до більш високого класу енергетичної ефективності з урахуванням економічно доцільного рівня, але не нижче мінімальних вимог, встановлених відповідно до статті 6 цього Закону.
    3. Умови державної підтримки термомодернізації будівель, зазначені в частині четвертій цієї статті, не поширюються на випадки здійснення окремих заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель, які визначаються суб’єктом надання державної підтримки.
  1. Пріоритетними напрямами надання державної підтримки здійсненню заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель є:
    1. проведення термомодернізації будівель;
    2. впровадження автоматизованих систем моніторингу і управління інженерними системами будівель;
    3. реконструкція та модернізація систем опалення (із встановленням обладнання для автоматичного регулювання температури теплоносія залежно від погодних умов та обладнання для автоматичного регулювання температури повітря у приміщеннях);
    4. встановлення у будівлях автономних систем з використанням:
      1. повністю або частково відновлюваних джерел енергії;
      2. теплових насосів;
      3. когенераційних установок;
      4. систем акумуляційного електроопалення.

 

 

З повним текстом Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» ви можете ознайомитись на сайті https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2118-19.